Належна перевірка державних та комунальних підприємств

Відповідно до статті 13 Закону про ПВК/ФТ та пункту 1 додатка 5 до Положення № 107 установа має право здійснювати спрощені заходи належної перевірки (далі – СЗНП) щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є низьким.

Звертаємо увагу на те, що відповідно до пункту 4 додатка 5 до Положення № 107 установа під час визначення категорій клієнтів, що належать до ризик-профілів низького рівня ризику, ураховує типологічні дослідження спеціально уповноваженого органу у сфері ПВК/ФТ, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації Національного банку.

Національний банк у пункті 4 додатка 5 до Положення № 107 визначив перелік категорій клієнтів, які можуть належати до ризик-профілів низького рівня ризику. Наголошуємо, що такий перелік не є вичерпним, установа може самостійно прийняти рішення про здійснення СЗНП щодо інших категорій клієнтів, зокрема щодо державних та комунальних підприємств.

При цьому, установа під час прийняття рішення про здійснення СЗНП зобов’язана пересвідчитися, що ризик ділових відносин з клієнтом (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин) є низький (пункт 2 додатка 5 до Положення № 107).

Перелік СЗНП, визначений в пункті 5 додатка 5 до Положення № 107, також не є вичерпним. Установа з урахуванням ризик-орієнтованого підходу самостійно розробляє, оновлює та вживає СЗНП, дотримуючись вимог та обмежень, установлених у Положенні № 107 (пункт 6 додатка 5 до Положення № 107).

Водночас акцентуємо увагу на тому, що установа не має права вживати СЗНП та заходи, визначені в пункті 7 додатка 5 до Положення № 107, за наявності підозр, а також якщо діловим відносинам (фінансовій операції без встановлення ділових відносин) з клієнтом притаманні відповідні критерії ризику та/або індикатори підозрілості фінансових операцій. У такому разі установа зобов’язана здійснити переоцінку ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) з клієнтом та вжити заходів НПК, пропорційних такому ризику (пункт 9 додатка 5 до Положення № 107).

Також під час ужиття установою заходів з НПК, зокрема щодо встановлення кінцевого бенефіціарного власника (далі – КБВ) або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити КБВ, і вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності), Національний банк рекомендує враховувати організаційно-правову форму державного та комунального підприємств, яка не передбачає наявності КБВ.

Так, відповідно до частини першої статті 64¹ Господарського кодексу України підприємства, крім державних та комунальних підприємств, зобов’язані встановлювати свого КБВ (контролера), регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема міститься інформація про КБВ юридичної особи, у тому числі КБВ її засновника, якщо засновник – юридична особа (крім політичних партій, структурних утворень політичних партій, професійних спілок, їх об’єднань, організацій профспілок, передбачених статутом профспілок та їх об’єднань, творчих спілок, місцевих осередків творчих спілок, організацій роботодавців, їх об’єднань, адвокатських об’єднань, торгово-промислових палат, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, релігійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій).

Отже, на думку Національного банку, отримувати структуру власності від державного та комунального підприємств під час здійснення НПК не потрібно.

Насамкінець зазначаємо, що порядок дій, який забезпечує здійснення всіх заходів з НПК має бути визначений у внутрішніх документах установи з питань ПВК/ФТ, які мають враховувати особливості, напрями та специфіку діяльності установи, особливості різних типів клієнтів, а також імплементацію установою ризик-орієнтованого підходу (пункти 23, 24 розділу ІІІ Положення № 107).