Коротко про документ 
Чи потрібно ідентифікувати застраховану особу за договором ДМС, якщо виплата здійснюється на користь медичного закладу, і чи проводити НПК такого закладу?
1. Щодо ідентифікації та верифікації особи, на користь якої здійснюється виплата.
У частині п’ятій статті 11 Закону про ПВК/ФТ визначено, що ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених Законом про ПВК/ФТ), проведення фінансової операції, відкриття рахунку.
Згідно з пунктом 17 додатка 2 до Положення № 107 установа під час укладення договору про надання послуг на користь третьої особи здійснює ідентифікацію та верифікацію особи, яка укладає договір. Договір має містити всі ідентифікаційні дані особи, на користь якої він укладений. Установа здійснює верифікацію цієї особи під час пред’явлення нею до установи першої вимоги або вираження іншим способом наміру отримати відповідні послуги.
Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 23 розділу ІІІ Положення № 107 внутрішні документи установи з питань ПВК/ФТ принаймні мають містити, зокрема:
визначення працівників та/або підрозділів (за наявності) установи, відповідальних за здійснення заходів з НПК, та розподіл обов’язків між ними;
порядок дій, який забезпечує здійснення всіх заходів з НПК (зокрема заходів з ідентифікації та верифікації, встановлення КБВ, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, актуалізації даних про клієнта);
порядок використання інструменту покладання (у разі прийняття установою рішення використовувати цей інструмент).
Отже, з урахуванням зазначених вимог Положення № 107 рекомендуємо вдосконалити внутрішні документи установи з питань ПВК/ФТ, зокрема в частині доповнення порядку здійснення НПК, який міститиме детальний порядок способів здійснення верифікації застрахованої особи, на користь якої укладено договір страхування, зокрема у випадках, наведених у цьому питанні.
2. Щодо НПК суб’єкта господарювання (медичного закладу, на рахунок якого здійснюється виплата страхового відшкодування).
Згідно з пунктом 50 частини першої статті 1 Закону про страхування страхова виплата (страхове відшкодування) – грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.
Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства (пункт 59 частини першої статті 1 Закону про страхування).
Ураховуючи викладене, вважаємо, що страхова виплата, проведена на користь медичного або іншого спеціалізованого закладу, не є виплатою коштів застрахованій особі.
Також зазначаємо, що відповідно до норм Закону про ПВК/ФТ (пункт 31 частини першої статті 1, пункт 4 частини другої статті 8, частина четверта статті 11 Закону про ПВК/ФТ) страхова компанія як СПФМ не зобов’язана здійснювати належну перевірку суб’єктів господарювання, на рахунки яких здійснюються виплати страхового відшкодування (за дорученням та в інтересах клієнта) за умови, що такі суб’єкти господарювання не є клієнтами страхової компанії та не користуються її послугами.
Водночас звертаємо увагу, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 8 Закону про ПВК/ФТ СПФМ зобов’язаний забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтованого підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків.
Отже, у разі виникнення підозр щодо суб’єкта господарювання, на рахунок якого здійснюється виплата страхового відшкодування, з метою мінімізації ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (далі – ВК/ФТ), рекомендуємо вжити заходів щодо такого суб’єкта господарювання, достатніх для розуміння характеру його діяльності