Верифікація керівника клієнта – державної компанії без копій документів

Згідно з пунктом 26 частини першої статті 1 Закону про ПВК/ФТ до ідентифікаційних даних юридичної особи-резидента належать:

повне найменування, місцезнаходження;

дата та номер запису в ЄДР про проведення державної реєстрації;

відомості про виконавчий орган (органи управління);

ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном;

ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;

реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунку.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону про ПВК/ФТ СПФМ зобов’язаний на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел здійснювати верифікацію.

Офіційними джерелами є автоматизовані інформаційні і довідкові системи, реєстри, бази та банки даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відповідні органи іноземних держав та міжнародних, міжурядових організацій (пункт 43 частини першої статті 1 Закону про ПВК/ФТ).

Прикладами надійних джерел з урахуванням норм Положення № 107 є:

Система BankID НБУ;

Єдиний державний вебпортал електронних послуг (портал “Діяˮ);

бюро кредитних історій;

документи / відомості, отримані від клієнта та підписані КЕП власника такої інформації або документів (у визначених у Положенні № 107 випадках);

інтегрована система електронної ідентифікації (СЕІ).

Отже, установа, виконуючи обов’язки СПФМ, може здійснювати верифікацію ідентифікаційних даних клієнта – юридичної особи виключно на підставі інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел.

Щодо таких ідентифікаційних даних юридичної особи як відомості про виконавчий орган (органи управління) зауважуємо, що згідно з абзацом третім частини восьмої статті 11 Закону про ПВК/ФТ такі ідентифікаційні дані, встановлені установою на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших офіційних та/або надійних джерел, якщо така інформація є відкритою, не потребують верифікації в разі відсутності в установи підозр щодо достовірності (чинності) таких документів та/або інформації.

Також звертаємо увагу, що порядок ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта) визначений у додатку 2 до Положення № 107.

Відповідно до пункту 12 додатка 2 до Положення № 107 установа може здійснювати ідентифікацію та верифікацію представників юридичної особи, які є її підписантами (включені до переліку осіб, які мають право підписувати розрахункові документи клієнта), шляхом отримання необхідних ідентифікаційних даних підписантів від клієнта у вигляді листа / опитувальника, підписаного КЕП керівника цієї юридичної особи.

Водночас установа додатково повинна перевірити на підставі офіційних документів наявність у представника клієнта – юридичної особи відповідних повноважень (пункт 23 додатка 2 до Положення № 107)