Коротко про документ 
Чому верифікація клієнта без фізичної присутності є фактором підвищеного ризику і які умови обмежують застосування спрощених способів верифікації?
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону про ПВК/ФТ належна перевірка здійснюється у тому числі в разі встановлення ділових відносин.
Перелік заходів належної перевірки клієнта наведений у пункті 34 частини першої статті 1 Закону про ПВК/ФТ та включає, зокрема, ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника).
Згідно з частиною сімнадцятою статті 11 Закону про ПВК/ФТ Національний банк як суб’єкт державного фінансового моніторингу, що відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ), установлює особливості та надійні джерела для здійснення належної перевірки клієнтів для відповідних СПФМ.
Порядок здійснення належної перевірки клієнта, ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта) визначено в додатках 1, 2 до Положення № 107. Додаток 2 до Положення № 107 містить способи здійснення ідентифікації та верифікації клієнта, у тому числі віддалені, які установа має право використовувати.
Зазначаємо, що відповідно до підходів FATF верифікація клієнта без його фізичної присутності є фактором підвищеного ризику. Для ефективного застосування ризик-орієнтованого підходу віддалені методи ідентифікації та верифікації побудовані з використанням, зокрема надійних джерел інформації, інструменту покладання, а також “запобіжників” – додаткових інструментів, застосування яких дають змогу знизити ризик використання послуг установи з протиправною метою.
Додатково зазначаємо, що відповідно до вимог частини сьомої статті 11 Закону про ПВК/ФТ установа як СПФМ має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов’язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким СПФМ інших вимог законодавства у сфері ПВК/ФТ.
СПФМ відповідно до законодавства зобов’язаний на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел, здійснювати верифікацію. Офіційні документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані (частина восьма статті 11 Закону про ПВК/ФТ).
У способах здійснення ідентифікації та верифікації клієнта, наведених у пункті 31 додатка 2 до Положення № 107, зазначеними вище “запобіжниками” є умови, у разі одночасного дотриманні яких установа може використати право здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта “спрощеними методами”. Зазначені умови наведені в пункті 32 додатка 2 до Положення № 107 та включають таке:
ризик ділових відносин із клієнтом (фінансової операції без установлення ділових відносин) є низьким;
загальна сума всіх фінансових операцій, які зменшують активи клієнта, не перевищує 40 тисяч гривень на місяць (еквівалент) та 400 тисяч гривень на рік (еквівалент);
загальна сума зобов’язань установи перед клієнтом / клієнта перед установою не перевищує 40 тисяч гривень (еквівалент) (не стосується простроченої заборгованості).