Чи потрібно обов’язково зазначати в договорі страхування (в «друкованій формі») серію (за наявності) та номер паспорта або іншого документа, що посвідчує особу для однозначної ідентифікації, якщо реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній в Застрахованої особи, та така особа може бути ідентифікована за сукупністю даних ПІБ, дата народження, адреса проживання (реєстрації)?
Відповідно до пункту 19 розділу ІІ Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20.12.2023 № 172 (далі – Положення № 172), установа[1] самостійно приймає рішення про використання того чи іншого виду електронного підпису з дотриманням вимог законодавства України з питань електронних довірчих послуг, електронного документообігу, Положення № 172, нормативно-правових актів Національного банку.
Якщо установа у своїй діяльності використовує простий електронний підпис, то згідно з пунктом 17 розділу ІІ Положення № 172 використання такого підпису має здійснюватися на підставі договору між установою і клієнтом / контрагентом установи, який укладається в письмовій форміпісля проведення ідентифікації та верифікації відповідно до вимог законодавства України клієнта / контрагента установи. Вимоги до змісту такого договору та способи його укладання визначені, у тому числі в пункті 17 розділу ІІ Положення № 172.
Отже, договір між страховиком та клієнтом страховика про використання простого електронного підпису укладається після проведення страховиком ідентифікації та верифікації такого клієнта відповідно до вимог законодавства України.
[1] Установа ‒ банк, небанківська фінансова установа, особа, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк, небанківський надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи, технологічний оператор платіжних послуг (підпункт 15 пункту 2 розділу І Положення № 172).