Згідно з частиною третьою статті 48 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (далі – Закон про банки) банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.
Частиною восьмою статті 3 Закону встановлено, що діяльність з надання посередницьких послуг на ринку страхування включає:
1) діяльність з реалізації страхових продуктів;
2) діяльність з реалізації перестрахових продуктів;
3) діяльність з надання інших посередницьких послуг, перелік яких визначається нормативно-правовими актами Національного банку.
Діяльність з реалізації страхових продуктів здійснюється страховиком, страховим посередником (крім перестрахового брокера) та включає напрями діяльності, визначені частиною першою статті 71 Закону, з урахуванням обмежень щодо напрямів діяльності, установлених частиною першою статті 72 Закону.
Слід урахувати, що страховик для здійснення діяльності з реалізації страхових продуктів за напрямами, зазначеними в частині першій статті 71 Закону, самостійно визначає в договорі повноваження особи, яка має намір здійснювати таку діяльність, та відповідно встановлює вид страхового посередника (страховий агент або додатковий страховий агент) для подальшої авторизації в РСП.
Отже, статус (вид) страхового посередника визначається в договорі зі страховиком, а також у РСП.
З метою здійснення вибору, у якому статусі банк має право здійснювати діяльність з реалізації страхових продуктів (страхового агента або додаткового страхового агента), Національний банк надав детальне роз’яснення (лист від 27.03.2025 № 33-0005/23512).