Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України).
Отже, якщо взяти як приклад кредитний договір між установою (кредитодавцем) та позичальником (клієнтом), то за кредитним договором: загальна сума зобов’язань установи перед клієнтом визначається в сумі
кредиту, який установа зобов’язана надати клієнту за кредитним договором; загальна сума зобов’язань клієнта перед установою визначається на дату укладення кожного окремого договору кредиту в сумі боргу за користування кредитом (тіло кредиту та проценти) та/або залишку заборгованості (тіла кредиту та процентів) за всіма діючи кредитними договорами на момент здійснення розрахунку.
Таким чином, до загальної суми зобов’язань установи перед клієнтом / клієнта перед установою включаються сума наданого установою кредиту та сума нарахованих процентів за весь період користування кредитом згідно з умовами договору за виключенням простроченої заборгованості за кредитом та за нарахованими процентами.