Страховик, створений у формі акціонерного товариства, належить до емітентів та відповідно до учасників ринку капіталів, на яких Законом про ринки капіталів покладено обов’язок розкривати регульовану інформацію, яка включає, зокрема, інформацію щодо наявності в емітента зв’язків з іноземними державами зони ризику (підпункт 7 пункту 42 Положення № 608), до якої зі свого боку належить інформація про наявність у емітента ділових відносин з контрагентами / клієнтами держави зони ризику або контрагентами / клієнтами, які контролюються державою зони ризику (підпункт 5 пункту 47 Положення № 608).
Водночас частиною першою статті 113 Закону про страхування визначено, що страховику заборонено розкривати інформацію про надання послуги із страхування, визначену відповідно до Закону України “Про фінансові послуги та фінансові компаніїˮ (далі – Закон про фінансові послуги), якщо відповідно до законодавства України він зобов’язаний не розголошувати таку інформацію.
Згідно з пунктом 73 частини першої статті 1 Закону про страхування таємницею страхування є сукупність інформації про клієнта та його фінансовий стан, яка стала відома страховику (перестраховику) або страховому посереднику у зв’язку з укладанням та/або виконанням договору страхування (перестрахування) та розголошення якої може заподіяти матеріальну чи моральну шкоду такому клієнту. Таємниця страхування належить до таємниці фінансової послуги.
Як вбачається з наведеного, під час розгляду питання щодо можливості розкриття страховиком таємниці страхування слід керуватися, у тому числі, загальними нормами Закону про фінансові послуги, що стосуються таємниці фінансової послуги.
Порядок та обсяги розкриття інформації, що становить таємницю фінансової послуги, визначаються розділом ІІІ Закону про фінансові послуги (статті 10–12).
Так, частиною першою статті 10 Закону про фінансові послуги передбачено, що до таємниці фінансової послуги належить інформація про діяльність та фінансовий стан клієнта, яка стала відома надавачу фінансових послуг та/або посереднику у процесі обслуговування клієнта та/або взаємовідносин з ним або стала відома третім особам під час надання послуг надавача фінансових послуг та/або посередника або під час виконання функцій, визначених законом, а також визначена цією статтею інформація про надавача фінансових послуг та/або посередника. Невиключний перелік інформації, що належить до таємниці фінансової послуги, наведений у частині другій цієї статті, зокрема, інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини, організаційно-правову структуру клієнта – юридичної особи, її керівників, напрями діяльності.
Водночас частиною третьою статті 10 Закону про фінансові послуги визначено, що її положення не поширюються на інформацію, що підлягає обов’язковому оприлюдненню, та публічну інформацію у формі відкритих даних відповідно до Закону України “Про доступ допублічної інформаціїˮ. Перелік інформації, що підлягає обов’язковому оприлюдненню, встановлюється законом.
Також у частині першій статті 11 Закону про фінансові послуги визначено, що таємниця фінансової послуги має бути захищеною від передавання третім особам та не підлягає розголошенню, крім випадків, передбачених законом та/або за згодою відповідної фізичної чи юридичної особи, якої стосується така інформація.
Ураховуючи викладене вище, зазначаємо, що під час розгляду питання щодо правомірності розкриття страховиками інформації за переліком та у спосіб, що встановлені в Положенні № 608відповідно до вимог Закону про ринки капіталу, яка може містити ознаки інформації, що відповідно до Закону про фінансові послуги та Закону про страхування віднесена до таємниці страхування, таємниці фінансової послуги, слід керуватися положеннями Закону про страхування і Закону про фінансові послуги.