Частиною другою статті 67 ЗУ «Про страхування» встановлено, що умови винагороди за реалізацію, яка виплачується страховим посередникам, не повинні створювати конфлікт інтересів, максимально враховуючи потреби клієнтів, зокрема такі особи не повинні пропонувати клієнтам укладення договору страхування та/або перестрахування, зважаючи на розмір винагороди за реалізацію у випадках, якщо така особа може запропонувати інший страховий та/або перестраховий продукт, який краще відповідатиме вимогам та потребам клієнта у страхуванні.
Відповідно до частини третьої статті 67 ЗУ «Про страхування» конфліктом інтересів під час здійснення діяльності з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів є наявні та потенційні суперечності між професійними, посадовими обов’язками та особистими інтересами страхового посередника, страховика, керівника з реалізації, працівника з реалізації, що можуть вплинути на добросовісне виконання ними своїх повноважень (трудових обов’язків), об’єктивність та неупередженість прийняття рішень щодо надання посередницьких послуг клієнту через нерівномірність володіння інформацією про страхові та/або перестрахові продукти та умови їх реалізації.
Страховому посереднику забороняється здійснювати діяльність з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів у разі неможливості врегулювання конфлікту інтересів, що може призвести до порушення прав клієнта.
Отже, зважаючи на вищезазначені вимоги ЗУ «Про страхування», під час оцінки страховим посередником наявності чи відсутності конфлікту інтересів під час здійснення діяльності з реалізації страхових продуктів необхідно здійснити об’єктивну оцінку щонайменше такого:
- наявності факторів (особистих, професійних, розміру винагороди за реалізацію тощо), що можуть вплинути на добросовісне виконання діяльності з реалізації страхових продуктів особами, залученими до укладання договорів страхування, та призвести до порушення / дискримінації прав клієнтів такого посередника;
- неупередженості прийняття рішень щодо надання посередницьких послуг клієнту через нерівномірність володіння інформацією про страхові та/або перестрахові продукти та умови їх реалізації.
Водночас банки під час здійснення своєї діяльності зобов’язані дотримуватися вимог банківського законодавства, зокрема Закону України Про банки і банківську діяльність та Закону України Про Національний банк України.
Відповідно до статті 2 Закону про банки конфлікт інтересів – наявні та потенційні суперечності між особистими інтересами і посадовими чи професійними обов’язками особи, що можуть вплинути на добросовісне виконання нею своїх повноважень, об’єктивність та неупередженість прийняття рішень.
Згідно зі статтею 39 Закону про банки рада банку зобов’язана у визначеному нею порядку вживати заходів для запобігання виникненню конфліктів інтересів у банку та сприяти їх врегулюванню.
Відповідно до статті 44 Закону про банки банк створює комплексну, адекватну та ефективну систему внутрішнього контролю, що включає систему управління ризиками та внутрішній аудит, згідно з вимогами, установленими Національним банком.
Згідно зі статтею 55 Закону про банки банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону про Національний банк Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, що належать до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.
Вимоги до організації в банку комплексної, адекватної та ефективної системи управління ризиками, у тому числі ризиками, пов’язаними з конфліктом інтересів, установлені в Положенні про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 11.06.2018 № 64 (зі змінами) .
Відповідно до підпункту 4 пункту 40 глави 8 розділу I Положення № 64 підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнс) забезпечує управління, зокрема ризиками, пов’язаними з конфліктом інтересів, що можуть виникати на всіх рівнях організаційної структури банку.
Згідно з пунктом 52 глави 9 розділу I Положення № 64 контроль за своєчасним виявленням, урегулюванням та запобіганням конфліктам інтересів має передбачати, зокрема:
наявність механізму моніторингу потенційного або реального конфлікту інтересів у керівників банку та інших працівників банку;
дієву процедуру реагування на виявлений конфлікт інтересів із застосуванням заходів для врегулювання та мінімізації негативного впливу такого конфлікту.
Відповідно здійснення банком діяльності як страхового посередника потребує дотримання ним вимог статті 67 ЗУ «Про страхування» та Положення № 64 щодо забезпечення управління ризиками (у тому числі ризиками, пов’язаними з конфліктом інтересів), прозорості реалізації процесів банку, своєчасності виявлення будь-яких фактів, що свідчать про наявність потенційного або реального конфлікту інтересів.