---
title: Повторна ідентифікація клієнта при укладенні нового договору страхування
description: Чи потрібно повторно ідентифікувати та верифікувати клієнта, з яким укладається новий договір страхування після закінчення попереднього? Відповідно до вимог, наведених у пункті 4 частини другої статті 8 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню…
url: "https://nasu.com.ua/mdata/povtorna-identyfikacziya-kliyenta-pry-ukladenni-novogo-dogovoru-strahuvannya/"
updated: "2026-10-09"
category: Фінансовий моніторинг / Ідентифікація та верифікація
---

# Повторна ідентифікація клієнта при укладенні нового договору страхування

Чи потрібно повторно ідентифікувати та верифікувати клієнта, з яким укладається новий договір страхування після закінчення попереднього?

Відповідно до вимог, наведених у пункті 4 частини другої статті 8 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” (далі – Закон про ПВК/ФТ), суб’єкт первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ) зобов’язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.

Частиною четвертою статті 11 Закону про ПВК/ФТ визначено, що належна перевірка здійснюється, зокрема у разі:

встановлення ділових відносин (крім ділових відносин, встановлених на підставі договорів страхування, що не містять накопичувальної складової та загальна страхова премія за якими не перевищує 40 тисяч гривень або її сума еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті);

наявності підозри;

виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта.

Відповідно до частини п’ятнадцятої статті 11 Закону про ПВК/ФТ повторна ідентифікація та верифікація клієнта (його представника) не є обов’язковими, якщо ця особа раніше була ідентифікована та верифікована згідно з вимогами закону, за умови відсутності у СПФМ підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними.

Отже, необхідно зауважити, що в разі закінчення дії договору страхування, укладеного між страховою компанією та клієнтом, ділові відносини між ними припиняються (у разі існування тільки цього договору) і ця особа вже не вважається клієнтом установи в контексті визначення, наведеного в Законі про ПВК/ФТ.

Водночас у разі наступного встановлення ділових відносин – укладення нового договору з цією особою, на думку Національного банку, страховій компанії не потрібно здійснювати повторно її ідентифікацію і верифікацію за умови відсутності в установи підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними на момент встановлення таких відносин та за умови, що ця особа раніше була ідентифікована та верифікована згідно з вимогами закону.

Ураховуючи наведені норми Закону про ПВК/ФТ вважаємо, що за умови відсутності підозр та якщо особа раніше була ідентифікована та верифікована згідно з вимогами закону страхова компанія має право не проводити належної перевірки клієнта – фізичної особи в разі встановлення ділових відносин на підставі договорів страхування, що не містять накопичувальної складової та загальна страхова премія за якими не перевищує 40 тисяч гривень або її сума еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті.

Водночас наголошуємо, що в разі наявності підозр, зокрема у використанні послуг установи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом / фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, страхова компанія як СПФМ зобов’язана здійснити заходи належної перевірки клієнта (представника клієнта), з яким укладає договір страхування (незалежно від суми договору).

Також варто зазначити, що відповідно до частини п’ятої статті 7 Закону про ПВК/ФТ установа як СПФМ зобов’язана встановити високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно визначених у цій частині статті 7 Закону про ПВК/ФТ категорій клієнтів, а також клієнтів, зазначених у пункті 56 розділу IV Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2020 року № 107 (зі змінами) (далі – Положення № 107).

У разі встановлення клієнту високого ризику страхова компанія як СПФМ зобов’язана здійснити посилені заходи належної перевірки клієнта в порядку, наведеному в додатку 6 до Положення № 107.

Звертаємо увагу, що відповідно до підпункту 2 пункту 23 розділу ІІІ Положення № 107 порядок дій, який забезпечує здійснення всіх заходів з належної перевірки клієнта, має бути визначений установою у внутрішніх документах з питань ПВК/ФТ.

Згідно з пунктом 23 додатка 1 до Положення № 107 установа документує проведення належної перевірки клієнта та прийняті установою рішення в спосіб, що дасть змогу продемонструвати їх належне здійснення та обґрунтованість, та зберігає відповідні документи та/або інформацію у справі клієнта протягом строків, визначених Законом про ПВК/ФТ.

[Лист НБУ № 25-0005/49406 від 27.06.2024](https://nasu.com.ua/wp-content/uploads/2026/10/49406.pdf)