Водночас переліки працівників із реалізації страхового агента та субагента можуть надаватися страховиком шляхом розміщення у своєму переліку актуальних посилань на переліки працівників з реалізації таких страхових посередників, що ведуться таким страховим агентом та субагентом на їх власних вебсайтах (за наявності) відповідно до пункту 168 глави 18 розділу VI Положення.

Особа, зазначена в пункті 167 глави 18 розділу VI Положення, уносить запис до переліку працівників з реалізації про працівника з реалізації не пізніше 10 робочих днів із дня призначення такої особи на посаду та/або укладення трудового або цивільно-правового договору та надання такою особою документів (їх копій), визначених у пункті 173 глави 18 розділу VI Положення, а також вносить протягом 10 робочих днів із дня виникнення змін до інформації такі зміни до переліку працівників з реалізації (пункт 174 глави 18 розділу VI Положення). 

Отже, переліки працівників з реалізації страхового агента та субагента ведуться відповідно до вимог Положення такими посередниками і можуть розміщуватися на вебсайті страховика та/або страхового агента та субагента. 

Також страховий агент та субагент зобов’язані надати інформацію про своїх керівників з реалізації та/або працівників з реалізації в порядку, визначеному у внутрішній політиці (процедурах, положеннях) щодо порядку взаємодії та співпраці із страховими агентами та субагентами страховика, реалізацію страхових продуктів якого здійснюють такі посередники (пункт 175 глави 18 розділу VI Положення).

Відповідно до пункту 105 глави 12 розділу IV Положення визначено перелік документів (їх копій), які страховий агент, додатковий страховий агент, субагент зобов’язані надавати страховику для підтвердження:

1) інформації, передбаченої частиною першою статті 80 ЗУ «Про страхування»;

2) інформації про відповідність страхового агента – фізичної особи, страхового агента – фізичної особи-підприємця, субагента – фізичної особи-підприємця та керівників з реалізації страхового агента – фізичної особи-підприємця, страхового агента – юридичної особи, додаткового страхового агента та субагента – юридичної особи вимогам пунктів 1–3 частини першої статті 73 ЗУ «Про страхування».

Вимоги до форми підтвердження інформації, зазначеної в підпункті 2 пункту 105 глави 12 розділу IV Положення, у тому числі у формі письмового запевнення щодо відповідності працівників / керівників з реалізації страхових продуктів страхового агента, додаткового страхового агента, субагент, не встановлено.

Таємниця страхування – це сукупність інформації про клієнта та його фінансовий стан, яка стала відома страховику (перестраховику) або страховому посереднику у зв’язку з укладанням та/або виконанням договору страхування (перестрахування) та розголошення якої може заподіяти матеріальну чи моральну шкоду такому клієнту. Таємниця страхування належить до таємниці фінансової послуги (пункт 73 частини першої статті 1 ЗУ «Про страхування»).

У частині другій статті 113 Закону визначено, що всі керівники та/або працівники страховика при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження таємниці страхування. Ця вимога поширюється також на страхових посередників та їх працівників, інших осіб, яким страховик доручив виконання частини діяльності із страхування.

Аналогічні вимоги щодо підписання зобов’язання стосовно збереження таємниці страхування керівниками та/або працівниками страхового посередника, які виконують трудові обов’язки з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів (далі – відповідальні працівники), містяться в пункті 5 розділу І Положення про таємницю страхування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.12.2023 № 166, і в пункті 54 глави 8 розділу ІІ Положення.

Отже, відповідальні працівники банку ‒ страхового посередника повинні підписати зобов’язання щодо збереження таємниці страхування.

Таке зобов’язання може бути оформлене як окремий документ або включене до тексту іншого документа (включаючи трудовий договір).

Слід зазначити, що правила організації роботи із страховими посередниками страховик визначає у своїй внутрішній політиці (процедурах, положеннях) щодо порядку взаємодії та співпраці зі страховими агентами, додатковими страховими агентами (далі – внутрішні документи) (частини восьма, дев’ята статті 77 ЗУ «Про страхування»).

У таких внутрішніх документах страховик, зокрема, може передбачити можливість надання страховому посереднику повноваження на забезпечення таким посередником підписання його відповідальними працівниками зобов’язання щодо збереження таємниці страхування з подальшим наданням страховику відповідного запевнення про це в письмовій формі, а також право страховика вимагати у страхового посередника надання підписаних такими працівниками документів (або їх копій), що містять зазначене зобов’язання.

Згідно з частиною третьою статті 48 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (далі – Закон про банки) банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Частиною восьмою статті 3 Закону встановлено, що діяльність з надання посередницьких послуг на ринку страхування включає:

1)        діяльність з реалізації страхових продуктів;

2)        діяльність з реалізації перестрахових продуктів;

3)        діяльність з надання інших посередницьких послуг, перелік яких визначається нормативно-правовими актами Національного банку.

Діяльність з реалізації страхових продуктів здійснюється страховиком, страховим посередником (крім перестрахового брокера) та включає напрями діяльності, визначені частиною першою статті 71 Закону, з урахуванням обмежень щодо напрямів діяльності, установлених частиною першою статті 72 Закону.

Слід урахувати, що страховик для здійснення діяльності з реалізації страхових продуктів за напрямами, зазначеними в частині першій статті 71 Закону, самостійно визначає в договорі повноваження особи, яка має намір здійснювати таку діяльність, та відповідно встановлює вид страхового посередника (страховий агент або додатковий страховий агент) для подальшої авторизації в РСП.

Отже, статус (вид) страхового посередника визначається в договорі зі страховиком, а також у РСП.

З метою здійснення вибору, у якому статусі банк має право здійснювати діяльність з реалізації страхових продуктів (страхового агента або додаткового страхового агента), Національний банк надав детальне роз’яснення (лист від 27.03.2025 № 33-0005/23512).