Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 32 Закону № 3720 до заяви про страхову (регламентну) виплату додається копія постанови суду по справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили – на вимогу страховика у межах строку, передбаченого частиною четвертою цієї статті. Страховик має право вимагати копію постанови суду по справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, лише у разі складення протоколу про вчинення порушення Правил дорожнього руху стосовно двох або більше осіб за одним фактом дорожньо-транспортної пригоди або у разі наявності в документі про дорожньо-транспортну пригоду, оформленому працівниками відповідних підрозділів Національної поліції України відповідно до законодавства, чи в інших документах повідомлення учасника дорожньо-транспортної пригоди про його незгоду з обставинами такої дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пунктом 13 частини третьої статті 32 Закону № 3720 до заяви про страхову (регламентну) виплату додається копія вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, що підтверджує завершення кримінального провадження, якщо дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди здійснювалося у кримінальному провадженні та страховик у межах строку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, вимагає надання такого документа.

Крім того, пунктом 7 частини третьої статті 33 Закону № 3720 передбачено, що на підставі письмового запиту страховика судом надається: копії рішень (ухвал, постанов, вироків), прийнятих у справах про адміністративні правопорушення, у кримінальному, цивільному чи господарському провадженні.

Отже, необхідність надання/отримання постанови суду по справі про адміністративне правопорушення та/або копії вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, визначається на розсуд страховика з урахуванням вимог Закону № 3720.

Порядок розрахунку строків прийняття рішення за заявою про страхову виплату визначений у частинах четвертій, п’ятій і шостій статті 32 Закону № 3720.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 34 Закону № 3720 страховик зобов’язаний у строк, передбачений частиною п’ятою статті 32 Закону № 3720, письмово у спосіб, зазначений у заяві про страхову виплату, повідомити заявника про прийняте за його заявою рішення. Страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату протягом трьох робочих днів з дня направлення заявнику повідомлення про прийняте рішення за його заявою про здійснення такої виплати. У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов’язаний у повідомленні про прийняте рішення зазначити підстави для його прийняття.

Абзацом другим частини пʼятої статті 32 Закону № 3720  встановлено, що у разі повідомлення страховиком заявника протягом строку, встановленого частиною четвертою цієї статті, про неподання ним одного чи кількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті, перебіг граничного строку для прийняття рішення за заявою про страхову виплату зупиняється з дня надання (надсилання) такого повідомлення та поновлюється з наступного робочого дня після отримання страховиком таких документів у повному обсязі (останнього документа з усіх необхідних у разі надання їх не в повному обсязі).

Питання здійснення страхової виплати у разі пошкодження транспортного засобу, зокрема щодо відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу врегульоване статтею 27 Закону № 3720.

При цьому, на думку Національного банку, незгода страховика із здійсненням відшкодування на рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, обраної потерпілою особою, має бути обґрунтованою, у відповідності до закону, з урахуванням усіх обставин справи.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 3720 витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова виплата), відшкодовуються страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Нормами Закону № 3720 не визначений порядок розрахунку вартості аналогів оригінальних складових частин.

Таким чином, на думку Національного банку, при вирішенні питання коректності визначення суми страхової виплати (розрахованої із врахуванням вартості аналогів оригінальних складових частин), має значення обґрунтування позиції страховика щодо обрання певних аналогів оригінальних складових частин у зв’язку із положеннями частини другої статті 27 Закону № 3720.

Закон № 3720 не містить норм щодо порядку розрахунку сум відшкодування за регресною вимогою, отриманою від страховика, який оплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспортного засобу. Разом з тим, зауважимо, що порядок розрахунку страхової виплати встановлено вимогами статті 27 Закону № 3720.

Згідно з абзацом першим пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961 у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов’язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Частиною п’ятою статті 34 Закону № 3720 передбачено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння шкоди взаємопов’язаними, спільними діями є декілька осіб, розмір страхової виплати за кожну з таких осіб визначається страховиком, якому подано заяву про страхову виплату шляхом поділу розміру заподіяної шкоди пропорційно до кількості таких осіб.

Відносини у сфері цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, враховуючи положення статті 2 Закону № 3720, регулюються,  зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України “Про страхування”, іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як встановлено у пункті 3 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Страховик не має права відмовити у здійсненні страхової виплати в інших випадках, ніж передбачені частинами першою та другою статті 30 Закону № 3720 (частина третя статті 30 Закону № 3720).

Для страхових випадків, врегулювання яких відповідно до розділу VI Закону № 3720 здійснюється згідно із Законом України від 01.07.2004 № 1961 “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі – Закон № 1961, втратив чинність на підставі Закону № 3720), страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування з підстав передбачених статтями 32, 37 Закону № 1961.

В абзаці третьому пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961 визначений обов’язок страховика прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 Закону № 1961. При цьому, Закон № 1961 не містить положень які б визначали підстави для невизнання страховиком майнових вимог заявника.

Враховуючи положення абзацу четвертого частини першої статті 19 Закону України від 21.05.2024 № 3720-IX “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі – Закон № 3720), потерпіла особа, яка скористалася правом на пряме врегулювання страхового випадку, з моменту звернення із заявою про страхову виплату до страховика потерпілої особи втрачає право на звернення за отриманням страхової виплати до страховика відповідальної особи.  І навпаки, потерпіла особа, яка не скористалася правом на пряме врегулювання страхового випадку і звернулася із заявою про страхову виплату до страховика відповідальної особи, втрачає право на звернення до страховика потерпілої особи за отриманням страхової виплати.

Відповідно, якщо потерпіла особа із заявою про страхову виплату звернулася до свого страховика, то така особа втрачає право на отримання страхової виплати від страховика відповідальної особи.